У суботу, 21 лютого, Львів прощатиметься з військовослужбовцями Романом Дерефінкою та Михайлом Білим — героями, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.

Міська влада звертається до мешканців і гостей Львова: долучіться до міської церемонії прощання та у цей день утримайтесь від розважальних заходів і святкувань.

Прощання з Михайлом Білим розпочнеться о 09:30 у храмі святого Василія Великого та священномученика Олексія Зарицького УГКЦ.

Чин поховання обох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, на площі Ринок проведуть загальноміську церемонію прощання.

Поховають загиблих захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Роман Дерефінка (13.03.1975 — 26.11.2024). Народився і проживав у Львові.

Освіту здобув у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №78 та ліцеї №93 Львівської міської ради. Після навчання отримав професійну освіту у середньому професійно-технічному училищі №38 м. Львова.

Проходив строкову військову службу, згодом служив у внутрішніх військах.

За свідченнями рідних, Роман захоплювався риболовлею та футболом, цінував відпочинок на природі. Його описували як добру, щиру і спокійну людину з м’яким характером, без конфліктності.

У 2024 році став на захист Батьківщини від російського вторгнення. Боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Дерефінки залишилися батьки, брат, сестра та рідні.

Михайло Білий (19.11.1997 — 15.02.2026). Також уродженець Львова.

Фото: 21 лютого Львів попрощається з воїнами Романом Дерефінкою та Михайлом Білим

Навчався у ліцеї №38 Львівської міської ради. Згодом отримав професію слюсаря-автомеханіка у Вищому професійному училищі №29 та продовжив навчання у Вищому професійному училищі №63 м. Львова.

Проходив строкову військову службу у складі Національної гвардії України.

Працював у будівельній галузі та як водій навантажувача на приватних підприємствах.

Рідні згадують Михайла як добру, щиру і життєрадісну людину. Він тепло ставився до дітей та щиро любив своїх племінників, був дбайливим щодо тварин. Михайло мав багато друзів, вирізнявся товариськістю, завжди залишався усміхненим і відкритим. Захоплювався кулінарією, слухав музику, писав пісні та мав творчий хист.

У 2025 році пішов захищати Батьківщину від російського вторгнення. Боровся за суверенітет і цілісність України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Михайла Білого залишилися мати, сестра та племінники.