Івана Купала — одне з найтаємничіших і найпоетичніших свят українського народного календаря.
Воно виникло ще за язичницьких часів, коли наші предки поклонялися силам природи та відзначали день літнього сонцестояння. З приходом християнства свято зазнало трансформацій: його поєднали з днем народження Іоанна Хрестителя. У 2025 році Івана Купала святкуватимуть у ніч з 23 на 24 червня — дата змістилася після переходу ПЦУ та УКЦ на новоюліанський календар.
Купальська ніч — це особливий час, коли стираються межі між реальним та надприродним. Люди вірили, що в цю ніч прокидається лісова нечисть, водяники, мавки, а природа набуває особливої сили. Саме тому більшість купальських обрядів мають ритуальний характер — вони спрямовані на очищення, зцілення і добробут.
Найвідомішою традицією є стрибки через вогнище. Молоді пари тримаються за руки і стрибають через полум’я, вірячи, що це зміцнить їхні стосунки. Якщо руки не роз’єднаються — пара проживе довге і щасливе життя. Вогонь вважався очищувальною стихією, тому через нього проходили не лише закохані, а й усі охочі “спалити” хвороби та нещастя.
Не менш популярним є дівочий обряд з віночками. Незаміжні дівчата плетуть вінки з польових квітів та лікувальних трав, а потім пускають їх на воду. За тим, як пливе вінок, дівчина дізнається свою долю: потоне — заміж ще не скоро, попливе — наречений вже десь поруч.
Особливо магічним є пошук цвіту папороті. За легендою, папороть розквітає лише на одну мить — саме в купальську ніч. Той, хто знайде цю квітку, отримає дар бачити приховане, розуміти мову тварин і знайти скарби. Хоча в природі папороті не цвітуть, віра в її чарівну квітку залишається частиною народної міфології.
Свято Івана Купала — це нагадування про зв’язок людини з природою, про давні вірування, які передавалися з покоління в покоління. Воно об’єднує громаду, пробуджує внутрішню енергію та вчить бачити красу в найпростішому — у вогні, воді, травах і зоряному небі.
Читайте також: Могили, пам’ять і політика: Польща готує ексгумації у Львові
Джерело: 032.ua
