Обурення з приводу «скільки ще потрібно ракет для того, щоб люди перейшли на українську», є безадресним, адже його слід адресувати державним установам в Україні, що повинні працювати з травмою, вважає письменниця Оксана Забужко.

«Глибинна причина багатьох помилок – колективний підсвідомий страх затверджувати своє українство. Це міжпоколінна травма, спадок від депортацій, голодоморів і репресій. На сьогодні частина населення все ще не відчуває себе в безпеці, коли говорить українською», – зазначає вона.

«І ця реакція україномовної особи – «Скільки ще вам потрібно ракет, аби ви нарешті перейшли з російської на українську?» – насправді обурення безадресне, бо його слід спрямовувати до тих інституцій, що мають працювати з травмою».

Оксана Забужко вважає, що більшість російськомовних – це нащадки українськомовних предків, які вибрали російську «не з доброї волі», багато хто зробив це через страх і спадкові травми.

«Мова та культура ідентифікації досі не забезпечують українцеві відчуття безпеки. Держава та суспільство повинні працювати над зміцненням цього відчуття безпеки – перенести «терези» безпеки на українську сторону, щоб люди почували себе серед своїх. Це обов’язок держави і суспільства в цілому, а також кожного з нас».

Письменниця підкреслює, що справа не лише в мові, бо «своїми» є ті, хто читає одні й ті ж книжки, переглядає одні й ті ж фільми, споживає однакові меми».

Нагадаємо, що Оксана Забужко провела публічну лекцію «Незалежність – і що далі?», звертаючись до есею Юрія Шевельова про Ісландію, щоб проаналізувати український досвід 35 років державності через призму «завтрашнього дня» – стратегічного мислення, якого нам бракувало від 1991 року.

У лекції обговорювалося, як культура є елементом національної безпеки, «культурний паспорт» країни, видимість України у світі та наші особисті травми, які заважають нам наполягати на своєму українстві. Це розмова про уроки, які вже коштували нам дорого, а не про минуле задля минулого. Забужко пропонує чітку оптику: чому необхідно мати культурний паспорт, як створити символічний простір, кого і що демонструвати назовні, чому мова, музеї, топоніміка та екскурсії є не «декором», а інфраструктурою оборони.

Читайте тут.