Це вже 11-й елемент зі Львівщини, який увійшов у перелік нематеріальної спадщини.
Про це поінформував начальник Львівської ОВА Максим Козицький, пише DailyLviv.com.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України видало Наказ №588 про включення цього елемента до переліку НКС.
«Таким чином унікальну традицію, родом зі Львівщини, визнали частиною культурного коду України на державному рівні. «Заплітання долі» – це більше, ніж весільний ритуал. У ньому – зв’язок поколінь, глибина родинних цінностей, повага до природи й Всесвіту”, – зазначив очільник Львівщини.
Як повідомив Максим Козицький, це вже 11-й елемент зі Львівщини, який увійшов у перелік нематеріальної спадщини.
Раніше у нього додали:
Яворівську дерев’яну забавку
Яворівський пиріг
Різдвяну сферичну звізду (Жовківщина)
Надсянську говірку
Глинянський візерунковий текстиль
Городоцький шов
Дзвонарство
Бойківську писанку
Засипану капусту (Жидачівщина)
Сокальську сорочку
«Дякую усім носіям, дослідникам, громадам, культурним діячам, завдяки яким ці традиції живі і їх успадкують наші діти. Ці елементи є важливим свідченням того, хто ми», – додав очільник області.
Довідка
Обряд «Заплітання долі» — це давній символічний звичай, який побутував і відроджується на Стрийщині та в інших частинах українських Карпат. Він пов’язаний зі побажаннями щасливої долі молодій людині — дівчині або хлопцеві — перед важливими життєвими змінами: весіллям, дорослішанням, посвятою в певний статус.
Центральна дія — заплітання кіс (для дівчини) або символічне сплітання стрічок, ниток, трав — як уособлення життєвого шляху, який формують або “заплітають”. На Стрийщині традиція тісно переплетена з весільною обрядовістю: останнє дівоче заплітання коси перед одруженням, після чого заплітається вже «жіноча доля».
Нині обряд відроджується в деяких громадах як частина етнофестивалів, весіль, дівич-вечорів чи молодіжних ініціацій. Його адаптують під сучасні потреби, зберігаючи символічну суть: передання благословення та формування життєвого вектора.
