Бджоли, які охороняють сімейний вулик від нападників, – ідеальні для лікування.
Відомий апітерапевт зі Львова Іван Пилипчук розповів DailyLviv.com про важливість і критерії вибору бджіл для лікування.
Дуже часто у різних людей постає запитання: чому апітерапія бджоловжалюванням, даючи виняткові результати в лікуванні різних хвороб, в тому числі і дуже важких, не набула широкого розвитку. Причин цього багато.
Найголовнішим фактором такого становища апітерапії є ставлення офіційної медицини до природних методів лікування. До цих методів належать лікування бджолами, п’явками, не лякайтесь! – «шпанськими мухами», тарганами, восковою міллю та інші.
У науковій медицині зафіксована думка, що це не доказова медицина, а народна, природна і займатись нею не доцільно. Тому й займаються нею в Україні лише окремі ентузіасти-науковці та прогресивні практичні лікарі. Ці засоби лікування майже не мають матеріальної цінності і їх можна взяти безплатно необмежену кількість, тому для фармації вони теж не є цікавими.
З таких причин найчастіше ігнорують народну медицину, що існує тисячі років, причому в кожному регіоні країни є щось своє дуже цікаве для використання в лікувальній практиці.
Повертаючись до апітерапії бджоловжалюванням слід сказати, що з часів незалежності України у Львові було відкрито кілька десятків кабінетів апітерапії, які проіснували по кілька років і згодом поступово припинили свою діяльність. Не тому, що бджоловжалювання є неефективним методом лікування, а тому, що ті, хто захотів стати апітерапевтом, щось не досконало вивчили в методиці лікування.
В Україні бджоловжалювання на державному рівні є визнаним методом лікування з 1959 року. Натомість у більшості країн Західної Європи бджоловжалювання не є офіційно визнаним методом і перебуває під забороною. А ось у Румунії й Туреччині апітерапія бджоловжалюванням активно розвивається, і в деяких клініках її пропонують пацієнтам як комплементарний метод лікування, тобто додатковий допоміжний метод у поєднанні з традиційною медициною.
Дуже багато досвідчених лікарів у Львові розпочинали лікування бджоловжалюванням не враховуючи те, що потрібно досконало вивчити фізіологію та біологію бджіл, а також технологію бджільництва. Бджоли – це не скальпель і не пінцет, а неймовірно високорозвинена комаха, для якої кормом є лишень нектар і пилок квітів рослин. Водночас усе, що збирають бджоли, в тому числі і самі бджоли та їхня отрута, є кормом та ліками для людей і тварин.
Розпочинаючи лікування бджоловжалюванням, лікар мусить чітко знати, яких бджіл можна застосовувати для лікування, а яких – ні.
Найважливішим є те, що для лікування потрібно брати бджіл, які досягли 20-денного віку, тобто фізіологічно і функціонально зрілих. Молоді бджоли, які мають кілька днів життя, вжалюючи людей можуть спричиняти небажані побічні реакції, що викличе страх як у пацієнтів, так і у лікаря. Бджоли, яких набирають на лікування, струшуючи їх у скляні банки або ящики, зазнають страшного стресу. Тому їх для лікування категорично не можна використовувати. Також заборонено використовувати бджіл, яких обробляли хімічними препаратами від кліща та інших хвороб. Для лікування людей необхідно брати бджіл тільки зі здорових повноцінних сімей.
Для уникнення будь-яких небажаних ситуацій бджіл для лікування бажано брати з власної пасіки. Як практично виявити бджіл, які досягли 20-денного віку?
- Будь-яка бджола, яка вилітає з вулика за нектаром і прилітає з нектаром, придатна для лікування.
- Бджоли-охоронці, які літають над вуликом охороняючи сім’ю від нападників — ідеальні для лікування.
- Бджолу, придатну для лікування, можна визначити за зовнішнім виглядом хітинової оболонки і взірцем для цього будуть бджоли, які вилітають з вулика.
Бджоли, яким від моменту народження виповнилося кілька годин, починають поступово виконувати різну роботу: спочатку просту, а пізніше і складну. Такі бджоли не літають і не жалять, якщо їх випадково не притиснути. Для лікування цих бджіл брати не рекомендую.
Для проведення біопроб недопустимо прикладати бджіл для вжалення на шкіру передпліччя рук, як це робиться класично в медичних закладах. Об’єм тканин цієї ділянки дуже обмежений, набряк після вжалення буде дуже сильним, що змусить багатьох пацієнтів навіть звертатись за невідкладною медичною допомогою. Набряк, незалежно від того, якої сили він виник – це природна реакція на бджолину отруту і загрози для здоров’я людини він не має.
Люди, які зазнають випадкових вжалень бджолами у відкритій природі, миттєво з переляку намагаються пальцями рук або якимось підручними предметами витягнути жало. Робити так категорично не варто, тому що угорі жала є міхурець з отрутою, який притискається і тоді вся отрута одномоментно вводиться в шкіру. Це може спричинити додаткові небажані ускладнення для людини, яку вжалила бджола.
Якщо ж не витягувати жало, то міхурець з бджолиною отрутою ще скорочується впродовж 20 хвилин, поступово впорскуючи мікродози отрути. Ідеальний варіант, щоб зменшити потрапляння отрути в шкіру – зрізати міхурець з отрутою гострим лезом.
Якщо ж ви одержали бджолине жало у процесі лікування у кабінеті апітерапії акупунктурно, то ніколи не чіпайте його передчасно, бо це унікальний природний “лікувальний шприц”, який кільканадцять хвилин працюватиме заради вашого одужання.
