Навіщо школярам профорієнтація і чому дорослі мають змінити підхід до вибору “професії на все життя”?
“Моя мама хотіла, щоб я вступила на медицину. Я — на журналістику. У підсумку я, мабуть, подамся на філологію, бо, здається, якщо оберу мови, то не пригадаю”, — розповідає 17-річна Катерина з Черкас. Вона вже готується до національного мультипредметного тесту (НМТ), але зізнається: досі не впевнена, що це її шлях.
Схожі історії — не поодинокі. Понад третина українських випускників не мають чіткого уявлення, ким хочуть бути після школи. Часто — через брак інформації, вплив родини чи страх зробити “неправильний” вибір.
Вибір під тиском
За даними соціологічних опитувань, приблизно 43% випускників роблять вибір ВНЗ під впливом батьків, а ще 28% — через “гарантований диплом та стабільність”. Тільки 19% — свідомо йдуть у сферу, яка їх дійсно цікавить.
Українська система освіти досі орієнтована на уявлення про ‘професію на все життя’, хоча ринок праці вже давно інший. Багато школярів не уявляють, що саме означає працювати у тій чи іншій сфері, і мають дуже загальні уявлення про професії. Звідси — розчарування після вступу, зміна ВНЗ чи навіть фаху.
Що не так з профорієнтацією в Україні?
Профорієнтація у школах, де вона є, часто зводиться до разових заходів: розповідь про вузи, кілька тестів і лекція “чому важливо мати план”. У гіршому випадку — її немає зовсім.
Ми часто плутаємо профорієнтацію з вибором предметів для НМТ. Але це зовсім не те саме. Справжня профорієнтація — це про дослідження себе, експерименти, рефлексію. І вона потребує часу.
Запит на усвідомлений вибір зростає, але досі бракує системної підтримки на рівні школи чи громади. Особливо, коли навколо стільки різних пропозицій не лише в Україні, а й закордоном. І чим більше напрямків зʼявляється, тим більше сумнів та невпевненості що ж таки обрати.
Як допомогти випускнику?
Ось кілька практичних кроків, які можуть стати опорою для старшокласників (і їхніх батьків).
1. Не змушувати, а запитувати
“Що тобі цікаво? У чому ти почуваєшся впевнено? Що тобі хочеться змінити у світі?” — ці питання набагато корисніші за “На кого ти будеш вступати?” Важливо дати підлітку простір сумніватися, змінювати думку й шукати.
Коли дитина відчуває, що має вибір, а не повинна ‘відповідати очікуванням’, вона починає досліджувати себе – і тоді виникає щось справжнє, радять психологи.
2. Досвід — важливіший за тест
Профорієнтаційні тести — це лише інструмент. Але набагато ефективнішим може бути проба себе в реальному середовищі: стажування, волонтерство, розмова з людьми, які вже працюють у певній сфері.
“Мої учні один раз поспілкувалися з архітектором — і це змінило їхнє уявлення про професію. Вони побачили, що це не лише малювання, а й аналітика, робота з документацією, комп’ютерні програми”, — ділиться досвідом вчителька з Рівного.
3. Пояснити: вибір не остаточний
Змінювати сферу діяльності — нормально. Освітні траєкторії більше не прямі. За словами HR-фахівчині, більшість спеціалістів змінюють фах протягом перших 5 років після навчання.
“Сучасний світ вимагає гнучкості. Краще навчити дитину вчитися, ніж змусити її обрати одну стратегію на все життя”, — вважає спеціалістка.
Роль дорослих — не змусити, а підтримати. Показати різноманітність варіантів, дати доступ до інформації, дозволити помилятися. І найголовніше — не боятися того, що дитина скаже: “Я ще не знаю”. Бо саме з цього — починається усвідомлений вибір.
