Франц Герстенбергер — художник-аматор і військовий за фахом, який певний час мешкав у Львові і відтворив у своїх акварелях місто та його мешканців на початку XIX століття. Ці роботи потрапили до Львівського історичного музею в 1940 році з колекції Музею князів Любомирських і були опубліковані на Facebook-сторінці музею.

У музеї звертають увагу на дві роботи Франца Герстенбергера:

«Контракти у Львові у 1806 році» та «Редута у Львові у 1805 році» відображають важливі світські події, що відбувалися в місті щороку, починаючи зі святкування Богоявлення (6 січня), а з 1798 року — з 1 січня. Захід проходив у редутовій залі колишнього францисканського костелу (раніше розташовувався за адресою Театральна, 15), який був зруйнований у 1848 році.

«Контракти»

«Контракти» виступали в ролі своєрідної торгово-економічної біржі: підприємці з Галичини та з-за кордону з’їжджалися сюди, щоб укладати вигідні угоди, а вечорами — розважатися на балах, організованих з нагоди торгівельних зустрічей.

На цій акварелі зображено простору редутову залу з ажурним балконом, що тягнеться по периметру, та кришталевими люстрами, що звисають зі стелі. У залі багато шляхтицьких компаній, які ведуть між собою бесіди й обговорюють справи.

«Редута»

«Редута» відбувається в тій самій залі, але вже ввечері. На балконі розмістився оркестр, а в залі — чоловіки та жінки в модних костюмах, які беруть участь у балі й споглядають атмосферу урочистості.

«Зал театру в костелі Францисканів»

Акварель «Зал театру в костелі Францисканів», датована 1805 роком, ілюструє інтер’єр театру, що діяв у Львові з 1792 до 1848 року у приміщенні колишнього францисканського костелу. На передньому плані стоячі глядачі, які спостерігають виставу; у центрі другого плану — сцена, що нагадує довгу галерею з напівкруглими склепіннями. Над сценою розміщено герб Австрійської імперії: чорний орел із червоним щитом на грудях, обвитим білою стрічкою, та ініціалами імператора Франца II. Праворуч — міський герб у круглій картуші. На сцені відбувається вистава «Медея» П. Корнеля.

Зала театру мала дві яруси з 36 ложами, 114 крісел, а також близько 200 стоячих місць у партері та на галереї. Спочатку вистави ставилися німецькою мовою.

Пізніше директор театру Г. Булла залучив до співпраці видатного польського актора й режисера В. Богуславського, який у 1796–1798 роках керував одночасно двома театрами — австрійським і польським. Він отримав дозвіл від австрійської адміністрації щорічно ставити до 40 вистав польською мовою. Після відкриття Театру Скарбка цей Старий, або Німецький театр, трансформували в концертну залу. Останній спектакль відбувся тут 18 березня 1842 року. Вхід до сучасного театру проходив із теперішнього проспекту Свободи — збереглася вхідна арка, хоча сам прохід заштукатурено цеглою. Театр було зруйновано під час революції 1848 року.

«Прогулянка Нижніми валами у Львові у 1807 році»

Акварель «Прогулянка Нижніми валами у Львові у 1807 році» відображає, як виглядав сучасний проспект Свободи (парний бік) на початку XIX століття. Тоді цю частину міста називали Нижні вали — традиційне місце прогулянок. На передньому плані видно правий берег річки Полтви з трьома стежками, що ведуть до містка через річку; на валу прогулюються мешканці міста, серед яких є багато військових. На задньому плані праворуч — довгий двоповерховий будинок, що належав єзуїтському монастирю; з 1773 року тут розміщувалася резиденція губернаторів та Дирекція скарбу (установа, яка опікувалася збором податків). За цією будівлею видно дах єзуїтського костелу з апсидою та вежею, яку розібрали в 1830 році. Ліворуч — францисканський костел із монастирем, що згорів під час пожежі 1848 року.

«Феєрверки в Єзуїтському городі»

Акварель «Феєрверки в Єзуїтському городі», створена у 1806 році, зображує популярну атракцію того часу — феєрверки, що відбувалися в Єзуїтському городі (нині — парк імені Івана Франка) в перших десятиліттях XIX століття. На правому фланзі картини розташована велика група глядачів, які сидять і споглядають феєрверкове дійство. Ліворуч видно трибуну з військовим оркестром; під трибуною деякі люди заглядають у шпарини. Поруч стоять інші глядачі, а біля них — стіл, де, ймовірно, продавали квитки.