У 11 років у Олі з Івано‑Франківщини виявили рідкісне новоутворення в тазовій кістці — воно досягало приблизно 20 × 15 см, що можна порівняти з розміром невеликої дині. Протягом двох років за шанс дівчинки знову ходити боролися медики львівської лікарні святого Миколая та лікарі Інституту матері і дитини у Варшаві. Про це повідомили в пресслужбі ЛМР.

Перші симптоми з’явилися, коли Олі було 9 років: у неї виник біль у правій нозі та з’явилося кульгання. Після обстежень у Львові встановили діагноз — аневризмальна кіста кістки в тазовій ділянці. Це рідкісна доброякісна пухлина, яка трапляється приблизно в однієї людини на 100 тисяч.

Пухлина була небезпечною з кількох причин. По‑перше, вона отримувала кровопостачання з гілок здухвинної артерії, що значно підвищувало ризик масивної кровотечі. По‑друге, утворення розвивалося всередині кістки, поступово заповнювало її кров’ю, витончувало та руйнувало кісткову тканину, що призводило до деформації тазу.

Стандартні підходи до лікування не дали очікуваного ефекту — пухлина продовжувала рости. Тому польсько‑українська команда фахівців розробила багатоетапну стратегію лікування.

Першим етапом стала емболізація — блокування кровопостачання судин, які годували пухлину. Цю процедуру виконала команда інтервенційних радіологів львівської лікарні.

Другий етап передбачав складну операцію з видалення пухлини та заміщення утвореної порожнини донорською кістковою тканиною. Операцію проводили спільно українські та польські хірурги.

Всього за два роки Оля пройшла понад десять хірургічних втручань. Попереду — кілька місяців ретельного спостереження, щоб оцінити процес відновлення пошкодженої кістки. Лише після цього лікарі зможуть планувати подальші реконструктивні операції з метою максимально відновити функцію ноги.

Медичні фахівці кажуть, що є реальна надія не лише на одужання, а й на повноцінне повернення дівчинки до активного життя. Перші кроки на оперовану ногу Оля вже зробила у палаті.