Батько бразилійського добровольця Луїс Толедо, сам військовий поліцейський із Ріо-де-Жанейро, приїхав до Львова на могилу сина. Він розповів, що син часто телефонував родині і ділився враженнями з передової, але ніколи не шкодував про своє рішення приїхати в Україну. Цю історію наводить «Радіо Свобода».

Луїс Феліпе Вієйра Толедо Порто, бразильський доброволець, загинув у листопаді 2025 року на Донбасі. Він прибув до України на початку 2025 року, щоб допомагати людям. Після спеціальної підготовки він служив у 31-й окремій механізованій бригаді. Поховали його на Полі почесних поховань у Львові.

За словами батька, Луїс Феліпе виріс у сім’ї, де було троє дітей, у Ріо-де-Жанейро. У дитинстві він був тихим і вдумливим, любив проводити час удома та на природі, обожнював тварин і завжди допомагав молодшим родичам. Він отримав гарну освіту, був вихованим і не відчував матеріальних потреб; його головним прагненням було робити добрі вчинки.

Коли почалася повномасштабна війна Росії проти України, Луїс Феліпе одразу прийняв рішення стати добровольцем. Батько порадив йому пройти спеціальний курс підготовки, щоб легше адаптуватися до бойових умов. Він приїхав в Україну свідомо, мотивований бажанням допомогти, а не прагненням до героїзму, — розповів батько.

«Він приїхав сюди через щире бажання допомогти й бути корисним. Неможливо не звернути увагу на те, що відбувається в Україні» — каже Луїс Толедо.

На фронті Луїс Феліпе постійно підтримував побратимів, ділився набутим досвідом і допомагав місцевим мешканцям: разом із іншими солдатами вони роздавали їжу та допомагали тим, хто втратив житло.

Він мав позивний «Рекс». Побратим Алекс, уродженець Бразилії з позивним «Кабан», який воює в Україні вже два роки, згадує, що Луїс був надзвичайно доброю та відкритою людиною, з якою легко заводилася дружба.

«Я не можу змиритися з його втратою. Він був дуже доброю людиною» — каже Алекс.

Батько додає, що його син знайшов справжніх друзів і нову родину серед українських військових. На батьківщині він не мав дружини чи дітей. Луїс захоплювався історією та культурою України, цікавився її традиціями та кухнею. Він високо цінував гостинність українців і завжди підкреслював важливість захисту людей та країни.

«Моє серце підказує, що син зробив правильний вибір, як і всі ті, хто похований поруч із ним. Український народ давно обрав: краще померти, стоячи на ногах, ніж жити на колінах» — наголосив Луїс Толедо.

Батько подолав понад 10 тисяч кілометрів, щоб приїхати до Львова й вшанувати пам’ять свого сина.