Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
У понеділок, 28 липня, Львів попрощається із військовослужбовцями Степаном Ямелинцем та Юрієм Вальком, які захищали Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону воїнів розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно о 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Біографічні довідки захисників
Степан Ямелинець (27.06.1980 – 20.07.2025). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 31 м. Львова. Згодом здобув освіту автомеханіка у державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».
Займався ремонтом автомобілів та працював монтажником на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, був щирим, добрим, веселим, справедливим та людяним. Був справжнім господарем та захоплювався садівництвом. Любив футбол. Був дуже компанійським та мав багато друзів. Його переповнювала любов до людей та життя.
У 2023 році добровільно став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Запорізькому напрямках у лавах Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Степана Ямелинця залишилися дружина, мама, донька, син, онука, дві сестри з сім’ями та друзі.
Юрій Валько (23.04.1986 – 16.07.2025). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі №40 м. Львова. Згодом здобув освіту кухаря-бармена у Львівському професійному коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу.
Протягом життя працював за спеціальністю у ресторанах «Бухара», «Тарон» та «Голодний Микола».
Зі слів рідних, був єдиним сином у сім’ї та міцною опорою і підтримкою для рідних. Був веселим, щирим та відкритим. Був душею компанії та не терпів брехні. Змалку займався бойовим гопаком. Любив готувати і відпочинок на морі та у Карпатах
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Спершу брав участь у військових навчаннях в Іспанії. Згодом боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Покровському напрямку у лавах 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Юрія Валька залишилися мама, донька, син, бабуся, хрещені батьки, похресниця, дядько із сім’єю, племінники, куми.
