Фото: Daniel Nalepka | commons.wikimedia.org
У Львові відкрили нову виставку, яка розповідає про природу Личаківського цвинтаря – його фауну і флору. Експозицію можна побачити на головній алеї біля входу до музею. «Твоє місто» побувало на ній і розповідає детальніше про природній ландшафт Личакова.
«Личаківський цвинтар – це простір, де природа і пам’ять злилися в одне ціле» – саме ці слова стали лейтмотивом виставки.
Личаківський цвинтар, заснований у 1786 році, – один із найстаріших некрополів Європи. Протягом наступних десятиліть його територія розширювалася. Значних змін територія зазнала у 1856-му, коли для впорядкування запросили Кароля Бауера – керівника ботанічного саду університету. Він проклав алеї, висадив дерева й надав цвинтарю вигляд парку. Його справу продовжив садівник Титус Тхужевський, який вже сформував сучасний вигляд меморіального парку.
Вічність у камені: рослини та тварини у скульптурі Личакова
На Личаківському цвинтарі природа – не лише фон, а й символічний учасник простору пам’яті. Рослинні мотиви в меморіальній скульптурі втілюють вірування, почуття і надії, пов’язані з життям і смертю.
Кам’яні квіти на надгробках мають глибокий зміст:
-
Лілія – чистота, невинність, часто позначає могили молодих жінок і дітей. -
Троянда – краса і любов; зів’яла – втрата або передчасна смерть. -
Пальмова гілка – мучеництво, духовна перемога та безсмертя душі. -
Плющ – вірність, пам’ять, вічне життя. -
Лавровий вінок – символ слави, перемоги, миру. Раніше лавровими вінками увінчували голови імператорів та переможців.
На Сході і Заході є дуже багато легенд, повʼязаних з вірним та надійним другом людини – собакою. Зокрема вважали, що у собак є здатність бачити не тільки духів і демонів, а бути посередниками в спілкуванні зі світом мертвих.
Прикладом є гробниця родини Івановичів на полі №2. На ній зображено двох покірних собак – Неро і Плюто, які, за легендою, після смерті господаря тиждень сиділи біля могили, не приймаючи ні їжі, ні води, й померли від туги. Скульптор П. Евтельє, щоб зберегти пам’ять про вірних друзів господаря – зобразив їх лежачими, зі сльозами на очах. Плюто має ще одну сльозу – він прожив на день довше.
А також на надгробках можна побачити левів – символічний образ мужності, шляхнетності та захисту.
Меморіальна пластика з птахами на Личаківському цвинтарі є не лише художнім витвором, але й важливим елементом культурної спадщини, що відображає вірування та уявлення людей про життя та смерть.
Типи птахів і їх значення у надгробній пластиці:
-
Голуби: білі голуби часто зображуються на пам’ятниках як символ миру, чистоти та душі, що відлітає. -
Сови: Символізують мудрість і знання. Водночас можуть бути вісниками смерті чи уособленням скорботи. -
Ластівки, журавлі, солов’ї: символізують різні аспекти життя та смерті. -
Орел символізує єдність всіх видів розуму – інтелекту, інтуїції, відвертості та моралі.
Дерева Личаківського кладовища: символіка і пам’ять
Личаківське кладовище – не лише історичне місце, а й справжній ботанічний сад. Тут росте понад з 3 275 видів дерев, кожне з яких несе особливе символічне значення. Природа у сакральному просторі часто інтерпретується через архетипи.
-
Ялина звичайна – вічнозелене дерево, символ надії та вічного життя. -
Сосна звичайна – одна з найвищих, понад 30 м заввишки, уособлює безсмертя завдяки вічнозеленості. -
Липа дрібнолиста – вирізняється солодких ароматом під час цвітіння. Є символом жіночності, тепла, спокою. -
Модрина європейська – єдина хвойна, що скидає голки, уособлює циклічність та відродження. -
Ясен звичайний – символ зв’язку між небом і землею, мудрості. -
Бук лісовий – символ гармонії, впорядкованості, терпіння.
Ліани, що обіймають вічність
На Личаківському кладовищі росте щонайменше 7 видів деревних ліан, серед яких рідкісні для Заходу України плющ колхідський та міцканцея даурська. Особливу цінність мають 115 квітучих екземплярів реліктового плюща звичайного, який формує унікальний образ простору.
Головні ліани кладовища:
-
Дівочий виноград п’ятилисточковий – створює зелені стіни на каплицях. -
Хміль звичайний – символ відродження. -
Плющ звичайний – символ безсмертя, обвиває памʼятники та хрести. -
Хвилівник – рідкісна декоративна ліана з великим серцеподібним листям.
Сад скорботи: сакральна ботаніка
Ще у ХІХ столітті на кладовищі планово висаджували символічні рослини за спеціальними інструкціями:
-
Барвінок – символ безсмертя душі, росте щільним килимом. -
Фіалки – уособлюють ніжність і скромність, саджали на могилах дітей і незаміжніх дівчат. -
Лаванда – символ пам’яті, з’явилась на новіших похованнях. -
Мак – алегорія вічного сну і забуття. -
Мальва – рідко зображалась як символ туги за батьківщиною. -
Самшит і туя – символи тривалої пам’яті завдяки вічнозеленості.
Фауна Личакова: нічні мешканці та пташині голоси
Попри загальну тишу, Личаківський цвинтар живе навіть уночі.
У чагарниках біля огорож мешкають їжаки звичайні – всеїдні тварини, які будують гнізда з сухої трави, листя чи моху. Вони активні після заходу сонця та до світанку. На кладовищі їжаки можуть ховатися серед кущів або в трав’янистих зонах.
Серед дерев часто можна побачити білок. Вони відіграють важливу роль у екосистемі, сприяючи поширенню насіння рослин. На Личаківському кладовищі багато старих дерев, особливо каштанів, де білки можуть будувати гнізда.
Іноді на території кладовища можна зустріти і лисицю. Завдяки різноманітній рослинності на цвинтарі живуть комахи: метелики, жуки, бджоли, мурахи та кліщі.
Львів – велике місто, де багато птахів можуть жити завдяки паркам і зеленим зонам. Личаківський цвинтар зі старими деревами став справжнім прихистком для різних видів.
Тут зустрічаються велика синиця, блакитна синиця та гаїчка болотяна. Щоб підтримувати температуру тіла, синиця щодня з’їдає більше комах, ніж важить сама, тому вона є дуже корисною. В українській традиції синиця символізує душу померлого, пробудження весни та природи.
Ще один характерний мешканець Личакова – вільшанка, невеликий птах із червоною грудкою. Вона гніздиться низько в кущах чи напівдуплах, тому кладовище з порослими плющем могилами добре підходить для її життя.
Серед воронових птахів на Личакові можна зустріти сороку й галку – обидві вирізняються розумом та цікавою поведінкою. Сорока впізнає себе в дзеркалі й прикрашає гніздо блискучими речами, а галка імітує звуки та запам’ятовує місця з їжею. У народі вважають, що стрекіт сороки – до поганих новин, а галку пов’язують із мудрістю.
На Личаківському цвинтарі мешкає кілька видів дроздів, зокрема дрізд чорний – осілий птах із мелодійним співом, який чути навіть узимку. Самці мають чорне забарвлення, а самиці – коричневе. У народі вважали, що спів дрозда віщує потепління. Також трапляється малий дятел, який живиться комахами й насінням та видовбує дупла – притулок для інших птахів.
У нічну пору на кладовищі чути голоси сірої та вухатої сов. Їхній період активності припадає на березень-травень. Сови регулюють чисельність гризунів і дрібних тварин, а в культурі символізують як мудрість, так і смерть.
На Личаківському цвинтарі, як і на інших міських кладовищах, часто можна побачити різні види голубів. У культурі голуби символізують мир, любов, вірність, а в народних уявленнях – це посланці між світом живих і мертвих.
Виставка відкрита для всіх відвідувачів і триватиме до кінця туристичного сезону. Тут кожен може не лише вшанувати пам’ять видатних особистостей, а й відчути гармонію та спокій, які дарує цей зелений простір.
Діана Яксманицька
