фото: Франко:Наживо/Світлина роботи Івана Труша
28 травня вшановують 109-ту річницю з дня смерті Івана Франка — письменника, мислителя та одного з чільних діячів українського національного руху.
За життя у Львові Франко неодноразово змінював помешкання — жив у друзів, знімав кімнатки, гостював у знайомих. І тільки наприкінці життя оселився у власному будинку — нині музеї «Дім Франка». Ці адреси зберігають памʼять про його навчання, кохання, редакторську діяльність та особисті драми. Про це пише Збруч.
Перший львівський притулок — на Галицькій площі
Після приїзду до Львова Франко поселився в «Бойківській кам’яниці» на Галицькій площі, 7 — у студента Михайла Павлика, свого першого львівського товариша. З ним оселився і Ярослав Рошкевич — молодший брат першого Франкового кохання Ольги Рошкевич.
«З «Бойківської кам’яниці» виніс він найкращий спогад про те, як усміхнулося йому щастя в Лолині», — згадують біографи про роман із Ольгою.
Кімната прачки й перший арешт
Уже наступного року Франко мусив переїхати. Нове житло — крихітна кімнатка в прачки Йосифи Федоровички на площі Бенедиктинській, 1 (тепер — вул. Вічева). Там у 1877 році його заарештували за поширення соціалістичних ідей.
«Франко жив у Федоровички дуже бідно, задуха і випари з білизни завжди заповняли Франкову кімнатку. На цю саме квартиру 11 червня 1877 р. вранці з’явився комісар поліції, зробив трус та арештував молодого редактора першого демократичного і прогресивного українського журналу».
«Революційна» квартира — і розбите серце
Після звільнення Франко знову оселився у Павлика — на вул. Кляйнівській, 4 (нині — вул. Каменярів). Ця адреса стала важливою в історії української преси — саме тут Франко творив «Громадський друг», зустрічався зі студентами й робітниками, редагував перші соціалістичні журнали.
«Вбогу кімнатку на четвертому поверсі, яка була водночас і квартирою, і редакційним приміщенням, Франко замінив на капітанський місток на кораблі соціалізму і прогресу, на кузню нової зброї і характерів».
Та саме тут у 1879 році його спіткала особиста трагедія: Ольга Рошкевич вийшла заміж за іншого. Павлик переїхав, а Франко, знесилений і хворий, змушений був переселитися до підвальної кімнати.
«Павлик іще в січні виїхав до Драгоманова, а Франко сам, не маючи змоги платити за квартиру, переселився в дуже малу, тісну кімнатку в партері, чи навіть у підвалі».
Роки мандрів і тимчасові адреси
Кілька років Франко не мав постійного житла у Львові — бував у Коломиї, Нагуєвичах, іноді жив «поміж курми і телятами».
Недовго мешкав і у Василя Нагірного — на вул. Ліндого, 3. Нагірний був архітектором, випускником Цюрихської політехніки.
Власний дім — на вулиці Франка
У 1886 році Франко остаточно повернувся до Львова. А в 1902-му оселився у власному будинку на сучасній вул. Івана Франка, 150 — на той час на окраїні міста. Вулиця в теперішньому вигляді виникла 1950 року з чотирьох старих назв: Червоноармійської, Чернишевського, Тімірязєва та Понінського.
До сьогоднішньої річниці директор Дому Франка Богдан Тихолоз опублікував одну із останніх світлин Каменяра. ЇЇ орієнтовне датування – 1916 рік. На фото 59-річний Франко досі сидить за робочим столом.
«Цей зболений старець, якому насправді ще навіть не виповнилося 60, – здавалося б, лише тінь колишнього кремезного й міцного чоловіка. Пушка духу. Та якого духу.
Високе чоло, яке вже не увінчує буйна руда чуприна. Звична вишиванка під костюм. Сховані в рукави покручені артритом руки. Газети й чорнильниця на робочому столі: адже кожен стіл робочий, якщо за ним працюєш..», – написав він.
Нагадамо, що детальніше про Франка і його життя за останньою своєю адресою можна прочитати в матеріалі про львівський музей «Дім Франка».
Анастасія Лаврук
