Адміністрація Трампа має «зовсім інший погляд» на війну в Україні, ніж Джо Байден.
Вашингтон припиняє військову допомогу Україні. На слуханнях у Конгресі цього тижня міністр оборони США Піт Хегсет підтвердив, що адміністрація Трампа має «зовсім інший погляд» на війну в Україні, ніж Джо Байден, і наполягав на тому, що «мирне врегулювання шляхом переговорів відповідає найкращим інтересам обох сторін та інтересам нашої країни».
З огляду на те, що темою слухань був військовий бюджет США на 2026 рік, послання навряд чи могло бути чіткішим. Боротьба з Росією тепер є проблемою Європи.
Вашингтон надав Україні близько 74 мільярдів доларів військової допомоги з моменту вторгнення Путіна в лютому 2022 року. Це включає революційне обладнання, таке як системи ППО Patriot, які є єдиним ефективним захистом України від російських балістичних ракет, ракети ATACMS та HIMARS, далекобійну артилерію M777, танки, бронетехніку та мільйони артилерійських снарядів.
Деякі пакети документів часів Байдена все ще проходять процес закупівель. Але гіркий підсумок для Києва полягає в тому, що його покинув наймогутніший і найбагатший союзник.
Тож Україні залишається три варіанти. Перший — покладатися на те, що Європа втрутиться у постачання необхідної зброї та обладнання. Другий, запропонований раніше цього місяця Зеленським, полягав у купівлі зброї американського виробництва у Вашингтоні за європейські гроші. Третій — виробляти необхідну зброю на українських заводах коштом європейських союзників.
На щастя для України, європейські лідери неодноразово обіцяли взяти на себе зобов’язання та виконати те, за що Україні потрібно боротися. Менш радісно, але на практиці Європа, здається, краще обіцяє, ніж робить реальні кроки.
Ще 9 лютого президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила в Брюсселі про пакет «Переозброєння Європи», який «може мобілізувати близько 800 мільярдів євро оборонних витрат протягом п’яти років… Це вирішальний момент для Європи, і ми готові зробити крок вперед».
Але невдовзі з’ясувалося, що ця дивовижна сума насправді не була готовими грошима, а являла собою послаблення обмежень на запозичення для членів ЄС, якщо вони вирішать збільшити свої оборонні бюджети. 19 березня верховний представник ЄС із зовнішніх відносин Кая Каллас запропонувала пакет допомоги Україні у сфері озброєнь у розмірі 40 мільярдів євро. Але цей план був відхилений такими скептиками, як Угорщина, Словаччина, Хорватія, Іспанія та Італія. Минулого місяця Європа нарешті виділила трохи грошей (хоч і чужих), спрямувавши 1 мільярд євро з Мирного фонду ЄС, що формується із заморожених російських активів, на фінансування вітчизняної збройової промисловості України.
Київ, безумовно, використає цю допомогу з користю. Внутрішнє виробництво зараз задовольняє до 50 відсотків військових потреб України, попри неодноразові російські удари по заводах. А Україна вже перевершує ЄС у виробництві багатьох видів зброї.
Виробництво української гаубиці «Богдана» зараз становить 20 одиниць на місяць, що перевищує виробництво французьких «Цезарів», і може подвоїтися за умови збільшення фінансування ЄС. Виробництво дронів швидко зростає: до 2025 року заплановано випуск п’яти мільйонів малих дронів з оглядом від першої особи (FPV), а також 30 000 далекобійних дронів та 3000 крилатих ракет.
Крім того, деяке нове українське обладнання насправді краще за обладнання іноземних постачань, оскільки воно точніше адаптоване до конкретних потреб полів смерті Донбасу. Українська система радіоелектронної боротьби «Лімма» перевершує російські та західні технології у глушінні російських планируючих бомб.
І, звичайно ж, на початку цього місяця варто згадати надзвичайно сміливу та витончену масовану атаку безпілотників України на російські стратегічні бомбардувальники глибоко в Сибіру та Арктиці, в рамках якої зграї безпілотників були заховані в дахах збірних будинків і доставлялися прямо до цілей нічого не підозрюючими водіями-фрілансерами.
Тож немає сумнівів, що Україна має технічну досконалість, промисловий потенціал і тактичну уяву, щоб створити власну потужну оборону. Дійсно, за багатьма показниками українська армія є не лише найбільшою, але й найкраще оснащеною на європейському континенті, за винятком російської. Але Україна також має глибокі вразливості далі в оборонних закупівлях, коли йдеться про основні аспекти війни, від артилерійських снарядів до куль і запасних частин.
А найнагальнішою військово-політичною проблемою з усіх є хронічна нестача людей для утримання на передовій. Відео насильницьких дій ТЦК, що використовуються для затримання чоловіків призовного віку, – часто з групами громадян, які мітингують, щоб врятувати чоловіків, на яких спрямовані цілі, – щодня є предметом онлайн-обурення в соціальних мережах України.
Історії про неминучий економічний та військовий крах Росії викликають приємні емоції, але їх не підтверджують постійні та невпинні атаки в повітрі та на землі. Росія планує витратити 160 мільярдів доларів на оборону цього року, і через нерівність купівельної спроможності долар, витрачений у Росії, набагато більше виправдовує себе. Російський Т-90 коштує приблизно 4,5 мільйона доларів, американський M1 Abrams може коштувати до 9,61 мільйона доларів.
Західні експерти з оборони попереджають, що американські ракетні системи Patriot, які виробляють з 1981 року, стають дедалі менш ефективними проти російських гіперзвукових крилатих ракет та масованих роїв іранських безпілотників Shaheed.
Чи може Україна вижити лише завдяки власним ресурсам та періодичних грошей Європи? Найглибша іронія полягає в тому, що значна частина щедрих оборонних витрат Кремля безпосередньо фінансується самою Європою, яка має витратити понад 20 мільярдів євро на купівлю нафти, газу, вугілля та урану в Росії у 2025 році.
Доки Європа продовжуватиме витрачати більше на фінансування військової машини Путіна, ніж на Україну, її обіцянки підтримувати Київ стільки, скільки потрібно, звучать досить порожньо.
