У суботу, 6 вересня, Львів вшанував пам’ять двох військовослужбовців. Артем Налято та Микола Кобенко загинули, захищаючи Україну від російських агресорів. Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.
Чин похорону воїнів розпочнеться о 12:45 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, приблизно о 13:15, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Захисників поховають на Личаківському кладовищі, у полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Що відомо про захисників
Микола Кобенко (19.12.1969 – 01.09.2025) Уродженець міста Олександрія Кіровоградської області.
Пройшов строкову військову службу в Німеччині.
Працював у Державній установі «Виправна колонія (№ 26)» в м. Жовті Води Дніпропетровської області, згодом – у Державній установі «Львівська виправна колонія (№ 48)» наглядачем. Після виходу на пенсію продовжив працювати слюсарем-сантехніком у Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької.
Зі слів рідних, Микола був добрим господарем, любив риболовлю, водіння та ремонт автомобілів. Особливим його покликанням було батьківство — він був опікуном 30 дітей, усиновителем чотирьох та мав двоє рідних дітей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Він боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку в складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
У воїна залишилися дружина, двоє дітей та двоє онуків.
Артем Налято (24.09.2003 – 21.07.2025) Уродженець міста Кропивницький Кіровоградської області.
У ранньому віці втратив матір і дитячі роки провів у дитячому будинку. Згодом був усиновлений і виховувався в Італії, де навчався у середній школі. Там же здобув професійну підготовку за робітничими спеціальностями та працював на приватних підприємствах.
Попри складні обставини життя, Артем став самостійним і цілеспрямованим. Займався спортом, зокрема боксом.
Зі спогадів тих, хто його знав, Артем був мужнім і щирим, мав велике і чисте серце. Вирізнявся дисциплінованістю, силою духу та прагненням до справедливості. Він умів згуртовувати людей довкола себе, демонструючи відданість та внутрішню силу.
У 2022 році він повернувся в Україну, залучився до волонтерської діяльності та активно допомагав військовим. У червні 2025 року став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Він боронив територіальну цілісність та суверенітет України в складі Міжнародного легіону Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Артем усе життя шукав свій дім і своє місце серед людей. Він знайшов його тут – в Україні, серед тих, хто прийняв його як рідного. Його ім’я та його історія назавжди залишаться у пам’яті як приклад чистоти, відваги та великої любові до Батьківщини.
У захисника залишилися опікуни та брат, з яким його розлучило дитинство, і їхня зустріч так і не відбулася.
Фото: ЛМР
