Взаємини між Дональдом Трампом і Владіміром Путіним давно стали предметом публічної уваги через свою складність та таємничість.
Про це повідомляє Financial Times. Публікацію переказала BBC-Україна, пише DailyLviv.com.
Їхня перша офіційна зустріч відбулася в Німеччині 2017 року і запам’яталася тим, що Трамп конфіскував записи зустрічі у свого перекладача, аби приховати деталі переговорів.
На саміті у В’єтнамі того ж року Трамп повірив Путіну, який стверджував, що Росія не втручалася у вибори 2016 року.
У Гельсінкі 2018 року американський президент відкрито поставив під сумнів висновки своїх спеціальних служб, зазначивши: “Президент Путін каже, що це не Росія. Я не бачу жодної причини, чому це не може бути правдою”, нагадує видання.
Майбутня зустріч на Алясці стане першою особистою розмовою лідерів після повернення Трампа в Білий дім. Судячи з попередніх зустрічей, багато хто побоюється, що перевага буде на боці Путіна, досвідченого у маніпуляціях, зауважує FT.
“Не можна за тиждень перетворити відсутність прогресу на мирне вирішення конфлікту,” – зазначив політолог Самуель Чарап. “Але Трамп продовжує вірити у власну харизму та здатність переконати співрозмовників у своїй правоті”.
Експрезидент Франції Франсуа Олланд, який у 2015 році разом з Ангелою Меркель вів мирні перемовини з Путіним щодо України, застерігає американського президента: “Один з улюблених прийомів Путіна – це професійна брехня”.
“Трампу слід продемонструвати, що він добре розуміє ситуацію на місцях”, – зазначив Олланд у розмові з Financial Times.
Видання відзначає, що коли Трамп і Путін вперше зустрілися в липні 2017 року, американський лідер переживав розслідування щодо імовірного втручання Росії у вибори.
Президенти зустрілися на краю саміту “Великої двадцятки” в Гамбурзі разом із міністром закордонних справ Росії, тодішнім держсекретарем Трампа та двома перекладачами. Після зустрічі Трамп вирішив вилучити записи свого перекладача і заборонити розголошення деталей зустрічі.
Того ж вечора Трамп поспілкувався з Путіним у закритому форматі, лише за участю російського перекладача і без офіційних представників США.
На зустрічі у В’єтнамі в листопаді 2017-го Трамп знову повторив слова Путіна про невтручання у вибори.
На Гельсінкській зустрічі в 2018 році, відповідаючи на запитання, кому він довіряє — своїй розвідці чи російському президенту, – він заявив: “Я довіряю обом, але якщо Путін каже, що це не Росія, то я не бачу причин йому не вірити”.
У тому ж році вони зустрілися ще раз, у неформальній обстановці, на полях саміту G20 у Буенос-Айресі, де Трамп знову не взяв ні перекладача, ні секретаря з собою.
Олланд згадує, що Путін не квапиться: “Він знає, що залишиться при владі ще на роки, а Трамп прагне швидко вирішити всі світові конфлікти та досягти результатів”.
Путін часто починає зустрічі з тривалих розповідей, які можуть тривати годинами, якщо їх не переривати. “Це російська методика ведення переговорів: багато говорити, але мало вирішувати,” – зауважує Олланд.
Врешті-решт, російський лідер завжди пропонує якусь “можливість” — посередництво, нову зустріч, робочу групу — щоб створити враження, що він йде на зустріч.
“Один з прийомів Путіна – відверта брехня,” – каже Олланд, який у лютому 2015 року провів 17 годин у Мінську для укладення угоди медіації “Мінськ-2”.
Наприклад, попри очевидну підтримку і фінансування проросійських сепаратистів на сході України, Путін категорично заперечував будь-які зв’язки з ними.
“Це була настільки велика брехня, що просто вражала,” – зазначає колишній французький лідер.
Дипломат, який брав участь у мінських переговорах, називає Путіна “одним з наймайстерніших мисливців за угодами”. “Він чудово розуміє всі деталі, юридичні тонкощі, але завжди маніпулює фактами. Щоб працювати з ним, потрібно знати тему не гірше від нього”.
Проте факти — це не сильна сторона Трампа, зазначає FT. За словами дипломата, 2017 року після телефонної розмови між Меркель і Трампом, в якій канцлерка підкреслювала порушення Путіним Мінських угод, Трамп лише подякував і поклав слухавку.
Американські радники згодом визнали, що Трамп був роздратований тим, що його “повчали”. “Він не любить факти і має упередження — Путін це знає,” – додав дипломат.
“Путін діє в рамках ретельно спланованої стратегії недобросовісної поведінки,” – зазначив колишній радник з переговорної групи Франсуа Олланда.
Він наводить приклад: російський лідер відмовлявся від міжнародного контролю на кордоні з України, заперечуючи, що “ніяких порушень не було”. “Хоча насправді причиною цьому було те, що російські війська безперешкодно перетинали кордон,” – підкреслив він.
Що стосується переговорів на Алясці, радник зазначив: “Росіяни не планують укладати жодних угод. Путіну просто необхідно, щоб Трамп призупинив підтримку України. А Трамп, по суті, вже готовий до цього.”
Соціолог Кирило Рогов стверджує, що наразі Путін виглядає більш зацікавленим у переговорах, ніж раніше, оскільки нещодавній літній наступ російських військ в Україні виявився невдалим у порівнянні з попереднім роком.
Крім того, якщо Трамп реалізує загрози стосовно мит на Індію, остання може зменшити закупівлі російської нафти, що створить додаткові проблеми для Путіна.
На думку експертів, під час першого терміну президентства Трампу заважали діяти вільно: Конгрес активно контролював його стосунки з Путіним, а його радники намагалися стримувати його натиск. Наразі таких обмежень залишається значно менше.
“Сьогодні його ніхто не обмежує,” – вказав FT один з американських посадовців на умовах анонімності.
Віцепрезидент фонду Карнегі Ендрю Вайсс зауважує, що Трамп разом зі своїм спецпредставником Стівом Віткоффом фактично ведуть переговори удвох, “як два клерки на нараді”.
“Тепер ми маємо Трампа, який не підлягає обмеженням з боку своєї адміністрації, і навпроти нього – Путіна, який давно діє самостійно і не прислухається до нікого,” – підсумовує Вайсс.
