У суботу, 17 січня, попрощаються з воїнами Андрієм Кобівим та Євгеном Сліпінським, які віддали життя, захищаючи нашу країну. Це повідомляє пресслужба ЛМР.

Андрія Кобіва поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна). Євгена Сліпінського – на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.

Що відомо про Героїв

Андрій Кобів «Тотті» (08.12.1998 – 08.12.2025) львів’янин.

Навчався в середній загальноосвітній школі №90. З дитячих років був щирим, відкритим і доброзичливим, умів любити людей і жити з відкритим серцем. У 2020 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка», здобувши освіту за спеціальністю «Менеджмент».

У мирному житті сумлінно працював у сфері продажів, відповідально ставився до своїх обов’язків і поважав людей. Був люблячим чоловіком, турботливим сином, найкращим братом і щирим другом, завжди готовим підтримати, розрадити та прийти на допомогу кожному, хто її потребував. Серед друзів завжди був душею компанії, всі запам’ятають його з щирою посмішкою та добрими очима. Дуже любив футбол, тварин, особливо котів, часто підгодовував безпритульних тварин.

У 2025 році Андрій добровільно став на захист Батьківщини. Він боровся за територіальну цілісність та суверенітет країни на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі полку безпілотних систем Третього армійського корпусу Сухопутних військ. Андрій швидко розвивав свій військовий потенціал, ставши прикладом для багатьох. Побратими й командири відгукуются про нього як про мужнього, відповідального та відданого воїна, який з честю виконував свої обов’язки.

У розпачі залишилися дружина, батьки, сестра, бабуся та дідусь.

Євген Сліпінський (20.10.1973 – 13.01.2026) львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №84. Після цього здобув професійну освіту у Львівському фаховому училищі.

Працював масажистом у Товаристві Червоного Хреста України, де надавав реабілітаційну допомогу та сприяв відновленню здоров’я багатьох людей.

Євген був спокійним і неконфліктним, любив читати книги, захоплювався медициною. Він був люблячим батьком, братом і сином, людиною честі, відповідальності та великого серця. Його вирізняли турботливість, сміливість і відвага.

У 2024 році став на захист країни від російських окупантів. Він боровся за територіальну цілісність та суверенітет на Миколаївському та Донецькому напрямках у складі 111-ї окремої бригади територіальної оборони.

У Євгена залишилася мати, донька, брат з родиною, друзі та сусіди.