Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в районному центрі Радехів на Львівщині. Він був четвертою дитиною в сім’ї. Ще в старших класах почав складати музику, організував шкільний ансамбль і виступав на весіллях. Хлопець вирішив пов’язати своє життя зі сценою: спочатку вступив на хормейстерське відділення Львівського музичного педагогічного училища, а згодом закінчив диригентський факультет Львівської консерваторії.

У Львові Білозір мешкав за адресою вулиця Фредра, 4. На цьому будинку встановлено пам’ятну таблицю, а в квартирі облаштовано музей композитора. Під час навчання він проходив стажування у США та Канаді. У 1977 році став керівником ВІА «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, а з 1979 року обіймав посаду художнього керівника й соліста ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, колектив якого й досі виконує більшість його пісень. Окрім цього, Ігор Білозір писав пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір, і часто сам виконував власні композиції.

Композитора побили 8 травня 2000 року у кав’ярні «Цісарська кава» на проспекті Шевченка у Львові після того, як він зробив зауваження групі відвідувачів, які співали російський «блатняк». Через отримані травми Ігор Білозір помер 28 травня 2000 року в лікарні. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 2).

Загибель Ігоря Білозіра тимчасово привернула увагу до питання статусу та функціонування української мови в місті. Водночас деякі російські ЗМІ розпалювали антиукраїнські настрої, поширюючи версії про нібито вбивство через виконання російських пісень. Того ж місяця на позачерговому засіданні Львівської міської ради було винесено питання щодо впорядкування дрібнороздрібної торгівельної мережі в центрі міста, встановлення акустичного режиму та захисту звукового середовища.

19 серпня 2013 року на могилі Ігоря Білозіра відкрили пам’ятник у вигляді білого ангела. Скульптуру виконано з італійського мармуру; над її створенням працювали понад півтора року. На вшануванні пам’яті митця були присутні родичі, друзі та більше півтисячі мешканців міста. Автори пам’ятника — скульптори Андрій та Володимир Сухорські, архітектор — Костянтин Малярчук.