фото: лмр
Завтра, 19 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Ігорем Рудьком, Михайлом Кочутом та Ярославом Гнипом, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це повідомляє Львівська міська рада.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Усіх трьох полеглих захисників поховають на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Що відомо про Захисників
Ігор Рудько (17.03.1994 – 09.07.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 99 м. Львова. Згодом здобув освіту у Львівському поліграфічному коледжі Української академії друкарства за спеціальністю «Комп’ютерна обробка текстової, графічної та образної інформації».
Зі слів рідних, любив автомобілі та тварин. Був доброзичливим, відкритим, завжди готовим допомогти тим, хто потребував підтримки. Його поважали за щирість, простоту та людяність. Мав багато друзів, завжди був у колі однодумців.
Із 2025 року став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у лавах 38-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
У Ігоря Рудька залишилися дружина, батьки та два брати.
Михайло Кочут (08.12.1969 – 13.07.2025) Уродженець села Воля-Висоцька Жовківського району Львівської області.
Навчався у Воля‑Висоцькому закладі загальної середньої освіти І–ІІ ступеня Жовківської міської ради Львівської області. Згодом навчався у Вищому професійному училищі № 29 м. Львова.
Проходив строкову військову службу.
Працював комбайнером в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ЛАН», а також водієм на Львівському комунальному автотранспортному підприємстві № 1 міста Львова.
Зі слів рідних, був добрим, чесним, щирим, справедливим і відважним. Любив працювати технікою – комбайном, трактором, особливо цінував роботу водієм.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Миколаївському, Курському та Північно-Слобожанському напрямках у лавах 80‑ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України», медаллю «Захиснику Вітчизни», Нагрудним знаком «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України та медаллю «Хрест ракетних військ і артилерії».
У Михайла Кочута залишились дружина, двоє синів, донька, зять, брат із сім’єю.
Ярослав Гнип «Сява» (31.07.1981 – 12.07.2025) Уродженець села Середкевичі Яворівського району Львівської області.
Навчався у Вощанцівській гімназії Самбірського району. Згодом здобув професію «Машиніст крана (кранівник)» в Погірцівському Вищому професійному училищі.
Працював майстром фасадних та покрівельних робіт на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, був оптимістичним, відповідальним і мужнім – на нього завжди можна було покластися. Захоплювався музикою – грав на синтезаторі, любив риболовлю, полювання та збір грибів.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському та Київському напрямках у лавах 703-ї окремої бригади підтримки інженерних військ Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».
У Ярослава Гнипа залишилися дружина, дві доньки, три брати, сестра, зять та племінники.
Фото: ЛМР
