фото: угкц
26 червня, у ювілейний 2025 рік, у селі Страдч Львівської області відбулася Всеукраїнська проща, яку очолив Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ. Проща була присвячена Дню мирянина та пам’яті блаженних мучеників отця Миколая Конрада та дяка Володимира Прийми, перших новітніх мучеників ХХ століття. Про це повідомляє пресслужба УГКЦ.
«Твоє місто» опублікувало пряму трансляцію проповіді, яку виголосив Блаженніший Святослав під час Всеукраїнської прощі 27 червня.
Проповідь
Слава Ісусу Христу!
Усі ми маємо відчуття великої радості, — радості, бо вкотре можемо бути разом тут, у стіп цієї української гори блаженств — Страдецької гори; радості, що дожили до цього дня, пережили ще один жахливий рік війни; радості, що Господь Бог нам дарує цю хвилю, що після жахливих обстрілів залишилися живими і можемо тут молитися.
Сьогодні, як і завжди, коли збираємося на Божественну Літургію, до нас промовляє Господь, коли чуємо, слухаємо, вслухаємося у Його слово, у слово Божественного Євангелія. І те Слово, яке нині скеровує Господь Бог до нас, до нашої Церкви, до нашого народу, дуже актуальне.
У сьогоднішньому Євангелії ми тричі чуємо слова «Не бійтеся» (пор. Мт. 10, 23–31). Важко знайти в Євангелії більш актуальне слово Боже до народу, який живе в щоденних жахіттях війни.
Слово Боже, яке ми чуємо, говорить про нашу гідність і про Бога, який передовсім захищає останніх — тих, кого світ уважає менш вартісним, аніж «тих горобців», яких за два шаги в той час можна було купити для принесення Богові в жертву. Ми нині бачимо образ Бога, який піклується про людину, який ту образу, яку людина виявляє найменшому, найслабшому, яку суспільство може чинити вдовій, сироті, сприймає як образу Його особисто.
У сьогоднішньому слові Божому чуємо про те, що Бог знає всіх нас. Цікава фраза: «А вам же все волосся на голові пораховано!» (Мт. 10, 30). Пригадую, одного разу хлопчик на катехизації запитав мене, коли ж то Господь Бог порахував його волосся? А відповідь дуже глибока.
Господь Бог знає про нас, про наші болі, страждання, навіть страхи, тому що ми є членами Його тіла. Як голова знає про кожен член свого тіла, так і Господь Бог про кожного з нас. Апостол Павло зауважив: «… як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. Ви ж — Христове тіло, і члени кожний зокрема» (1 Кор. 12, 26–27). Господь Бог знає про наші страждання, бо Він їх особисто переживає як власні, як болі свого тіла. Він спішить на порятунок, на захист своїй людині. Тому те слово «не бійтеся» надзвичайно глибоке.
«Не бійтеся тих, — каже Господь, — які вбивають тіло, душі ж убити не можуть» (Мт. 10, 28). А тоді кого ж нам боятися? Господь каже, що найбільше треба боятися того, що може нас відокремити від Бога. До цього змагає ворог людського роду — диявол і його слуги. Це ворог прагне нас залякати, панікою паразівуати нашу волю та змусити нас самим відректися від своєї гідності та змиритися зі злом. Бо вбити душу — це забрати в людини віру в Бога, а відтак вона втратить усе інше. Як колись, так і сьогодні Господь промовляє до кожного з нас: «Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю; життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам» (Втор. 30, 19–20). Коли ми є в Бозі і з Богом, тоді нам ніхто й ніщо не страшне.
У книзі Мудрості Сираха сказано: «Хто Господа страхається, перед іншим страху не має: нічого не боїться, бо він — його надія» (34, 14). У житті ми цілком природно переживаємо страх. Отці й Учителі Церкви це почуття інколи називають «ніччю», «темрявою». Коли хтось вам скаже, зокрема в умовах воєнних дій, і про це нам свідчать військовослужбовці, що не боїться нічого, той говорить неправду. Але цей страх можна перебороти світлом, яким для нас є Ісус Христос! «Господь — моє світло й моє спасіння: кого маю боятись? Господь — мого життя твердиня: кого маю страхатись?» (Пс. 27, 1).
Ми знаємо, що страх, який нам навіює ворог, ніколи не є добрим порадником і його можемо перебороти лише силою нашої віри в Бога й надії, про яку сьогодні чуємо в посланні апостола Павла (Рим. 8, 22–27), тої надії, яка ніколи не засоромить, яка є надією на воскресіння.
Слова про те, що не треба боятися тих, які вбивають тіло, мають ще одне глибоке значення. У книгах Священного Писання тіло означає не тільки людську фізіологію, а й життя людини в цьому видимому світі. Людське життя набагато більше, ніж життя тут, серед видимого дочасного світу.
Суть християнської надії в тому, що в Тайнах Хрещення і Миропомазання Господь Бог вклав у наше серце зародок безсмертя. Його Дух Святий, про якого згадує апостол Павло, є тим джерелом життя, яке тут починається, духом, над яким той, хто вбиває тіло, не має жодної влади.
Саме той звʼязок людини з її Богом і Творцем, Богом і Спасителем, який до неї спішить і її захищає, є джерелом її гідності, ключем до перемоги, навіть над власним страхом. Господь відкриває нам горизонти нашого життя. Він є підґрунтям, на яке ми в житті завжди можемо опертися.
Святий Бернард зауважує, що світ тремтить, тіло болить, диявол спокушає, але я не хитаюся, бо маю на кого опертися. Моєю опорою є рани Христові, Його страждання за мене. Опираючись на нього, я не буду ані тремтіти зі світом, ані знемагати в моїх болях, я переможу спокуси диявола. Опираючись на страждання мого Спасителя, я не захитаюся (пор. Св. Бернард, абат, Слово на Пісню Пісень, Serm. 61, 3–5).
Тому, можливо, українців так притягає ця Хресна дорога на Страдецькій горі. Бо ми сьогодні як ніколи відчуваємо, що Христос є не просто з нами, не просто поруч, а є в нас, Він страждає стражданнями України.
Ми особливо згадуємо і вшановуємо страждання та мучеництво отця Миколи Конрада і його дяка Володимира Прийми саме тому, що вони відобразили, уприсутнили для нас страждання самого Господа, нашого Ісуса Христа. Мученик — це той, у кому виявилася сила перемоги Христа над гріхом і смертю. Тому ми приходимо сюди для того, щоби знайти опору в нашому житті, щоб віднайти ту силу, якою можемо перебороти, витримати все і рухатися далі.
Сьогодні такими учителями, які вчать перемагати страх, власний біль, є наші військовослужбовці, зокрема ця тендітна дівчинка, доброволець, яка мене зустрічала із прапором своєї військової частини. В її очах було видно ту непереможну силу українців, які вірять Богові й тому не бояться нікого.
Коли дивимося на рани тих дівчат і хлопців, у них ми бачимо рани самого Ісуса Христа. І тому кожна віруюча людина з таким трепетом і повагою готова їх поцілувати. А самі хлопці скажуть, що їм не треба співчуття, їм треба нашої пошани, бо вони на своєму тілі носять рани України, у яких страждає, перемагає, дає силу жити далі сам Господь.
Ми сьогодні прийшли на цю прощу як паломники надії. У кожну прощу, у цей Рік надії, до якого закликав нас блаженної памʼяті папа Франциск, уся світова українська громада пускається в паломництво надії, кожен до свого святого відпустового місця.
У тих паломництвах ми отримуємо силу Божу, силу Його присутності між нами. Щоразу як ми сповідаємося, причащаємося, виконуємо умови того ювілейного відпусту й отримуємо той повний відпуст, чуємо, що сила Божа надає нам можливість уже не боятися нічого і вернутися додому свідками тої надії.
Я хочу всім вам побажати в цій прощі знайти опору у вашому житті, оживити віру в Бога, яка дає надію. Бо це до вас каже Христос: «Бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт. 10, 28). Саме покаяння та Сповідь можуть усунути і цей страх. Єднаючись із Богом, вертайтеся додому як свідки тої надії, обпершись на яку можемо перевернути весь світ.
Ми сьогодні просимо: Господи, поблагослови Твій народ, скріпи в нас силу віри в Тебе! Дай кожному з нас відчути, що всі наші сльози, всі наші болі є порахованими в Тебе! Дай відчути, що Ти плачеш нашими сльозами, радієш нашими усмішками! Ми просимо Тебе, Господи: будь Тим, хто надасть силу не боятися, навіть нашим хлопцям у полоні! Допоможи віднайти тих, які пропали безвісти, зціли рани України, бо Твоя сила в них присутня і явна!
Боже, благослови багатостраждальну Україну Твоїм справедливим, небесним миром!
Амінь.
