гадюка і веретільниця
Лише за останній тиждень на Львівщині, згідно з даними, які публікують у департаменті з питань цивільного захисту області, зафіксували близько десяти укусів змій. Раніше «Твоє місто» з’ясовувало, які види змій водяться в області, як розпізнати отруйних та як поводитися при зустрічі з плазунами, тож пропонуємо пригадати знову.
Які є види змій на Львівщині
Усього на Львівщині трапляються чотири види змій, більшість з яких неотруйні, розповідав голова Львівського відділення Українського герпетологічного товариства Тарас Гринчишин. Це вуж звичайний, а також рідкісні й занесені у «Червону книгу України» мідянка та полоз лісовий. Вони неотруйні. Отруйним є лише один вид – гадюка звичайна (на головному фото ліворуч – прим. ред.), інколи неслушно звана «карпатською». Окрім того, часто трапляється дещо схожа на змій й цілковито нешкідлива безнога ящірка – веретільниця ламка (на головному фото праворуч – прим. ред.).
Мідянка
Полоз лісовий
У самому Львові зазвичай трапляється лише вуж звичайний – частіше на околицях міста та поблизу парків, але часом на центральних вулицях і навіть у житлових будинках.
Де найчастіше можна зустріти змій
Змії частіше оселяються там, де є певне різноманіття умов, – на узліссях, вирубках, у чагарниках, кам’янистих місцинах, на берегах водойм тощо. Вужі віддають перевагу більш вологим місцям, інші види – сухим. Також змій приваблюють покинуті бетонні конструкції, окремі брили, напівзруйновані стіни, повалені дерева, пні, купи тирси – тобто місця, на яких вони можуть вигріватися на сонці і під якими можуть ховатися. Ваблять їх і гризуни, що тримаються поблизу людського житла. Найактивнішими змії є традиційно в шлюбний період у травні, але натрапити на них можна впродовж усього літа й аж до осені, поки є теплі дні, у будь-яку погоду, крім сильної спеки та холодів. Найбільш імовірно їх можна зустріти тоді, коли вони вигріваються на сонці після дощу та прохолоди. Багато часу змії проводять у сховках.
Як розпізнати небезпечних і безпечних змій
Ящірка веретільниця, яку часто помилково називають мідянкою, є найбільш безпечною. У неї вужча за тулуб голова, менш гнучке, ніж у змій, тверде й блискуче тіло брунатного кольору завдовжки до 40-60 см.
Веретільниця
Усіх неотруйних змій, що водяться на Львівщині, можна розпізнати за довгим і струнким тулубом, що плавно переходить у хвіст, заокругленою формою голови, круглою зіницею ока. Мідянки у довжину можуть сягати 70 см, вужі – понад метр, полози – до 1,5-2 метрів. Полози та мідянки охоче лазять по деревах, вужі плавають, а водяні – ще й подовгу ховаються під водою. Саме останній вид, не маючи характерних жовтих «вушок», наганяє страх на людей, що відпочивають на берегах річок та морів. Відрізнити його можна за строкатим чорно-помаранчевим черевом та темними, розташованими в шаховому порядку плямками на оливковій спині. Лісовий полоз має темну спину й солом’яного кольору черево. Для мідянки характерні чорні смужки через око та пунктирний візерунок на сірій чи коричневій спині.
Водяний вуж
На відміну від них усіх, гадюка є товстішою й доволі невеликою – щонайбільше 70-80 см, а зазвичай 40-60 см. Хвіст у неї короткий і різко тоншає від основи, голова приплюснута, зіниця ока має форму вертикальної щілини. Забарвлення – або суцільне смоляно-чорне, або з дуже характерним темним зиґзаґоподібним чи ромбічним малюнком на світлішому тлі, що може мати різні відтінки – сірий, бурий, шоколадний, зеленкуватий. Самці забарвлені більш контрастно, але розміром менші від самиць. М’язи гадюки не надто міцні, тому полюючи більше покладається на дію отрути, на дерева чи у воду вона йде неохоче.
Пара гадюк звичайних
Чим небезпечний укус гадюки
Отрути усіх українських гадюк не дуже сильні та мають переважно місцеву, а не загальну нервовопаралітичну дію.
Змії глухі, але добре відчувають вібрацію. Тому зазвичай, відчувши ходу людини, вони відразу намагаються сховатися, тож більшість з них ми навіть не помічаємо. Якщо ж на нашому шляху дійсно трапиться змія, треба не панікувати, а передусім спробувати роздивитися й з’ясувати, з ким маємо справу.
Наші змії, зокрема й гадюка, ніколи першими не нападають на людину – вона ж не є їхньою здобиччю, а її поява, навпаки, несе з собою загрозу. Тож укусити вона може тоді, коли на неї наступили, торкнулися її рукою або ж коли вона не має шляху для втечі. Якщо ви цього не робили, то найкраще буде обійти гадюку стороною. Вона не дуже рухлива, тож дистанція у два-три метри вже буде безпечною. За потреби її можна відкинути зі стежки довгою палицею чи гілкою.
Що робити, якщо гадюка вкусила
Найперше – не панікувати. Рану варто дезінфікувати чи хоча б промити водою. Відразу слід зняти предмети, що в разі набряку можуть перетискати кінцівку, – браслети, перстень, обручку тощо. Можна спробувати видалити якомога більше отрути з рани, видушуючи її з кров’ю чи відсмоктуючи. У жодному разі не слід цього робити ротом, якщо тріснута губа або в роті є відкрита рана, оскільки отрута може відразу потрапити у кровоносні судини шиї та голови, що справді небезпечно. Якщо ж слизові оболонки цілі, то негайно спльовуючи відсмоктану отруту цьому можна запобігти.
Не можна накладати джгут, оскільки отрута гадюки має сильну місцеву дію і від застою крові може початися відмирання тканин у місці укусу. З іншого боку, навпаки, не варто інтенсивно рухати враженою кінцівкою, щоб не дозволяти отруті розійтися по всьому організму. Кінцівку варто знерухомити, місце укусу можна охолодити, але не розрізати й не припікати.
Застосування протиотрути можливе, але воно ефективне тільки в найближчу годину після укусу. Потім уже лікуватимуться наслідки отруєння, які досить схожі на сильну алергічну реакцію та можуть бути різними.
Потерпілому треба давати багато пити, якщо є можливість – прийняти антигістамінні препарати. Хоча в здорової дорослої людини з часом усе може минутися навіть без лікування, проте все ж бажано звернутися в медзаклад. Якщо гадюка вкусила дитину, то відвідати лікарню потрібно обов’язково.
