фото умовне
Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, що традиційно відбувся сьогодні в переддень Дня української писемності та мови, спровокував хвилю критики серед учасників. Цього року текст підготувала письменниця Євгенія Кузнєцова, а читала його народна артистка України Наталія Сумська.
На своїй сторінці в Фейсбук консультантка зі стратегічних комунікацій Ярина Ключковська зазначила, що темп читання був занадто швидким, а сам текст — складним для сприйняття.
«Я думала, що традиційний радіодиктант буде приємним викликом. Натомість це стало неприємним стресом. Писати в такому темпі — навіть після зауважень ведучої Наталії Сумської — було просто нереально. Я писала не як диктант, а як конспект — курка лапою, і вже й думати про варіативну пунктуацію не виходило…» — поділилася вона.
Проте найбільше Ключковську обурила не лише швидкість читання або складність тексту, а й те, що під час прямого ефіру редакція Суспільного вимкнула мікрофон львів’янці Христині Гоянюк, яка вже протягом 26 років бере участь у диктанті і не раз ставала переможницею. Це сталося в момент, коли вона почала висловлювати свої критичні думки щодо цьогорічного проведення.
«Я навіть боюся висловити свою думку, щоб не образитися. За 26 років — це перший диктант, який мене вразив. По-перше, він був погано прочитаний. Текст дуже складний. Я не знаю… Можливо, краще б читав його Павло Вишебаба, який минулого року диктував», — зазначила пані Христина.
Голова правління Суспільного Микола Чернотицький вибачився за цю ситуацію та повідомив, що буде проведено внутрішню роботу над помилками.
«Сьогодні під час прямого ефіру ведучий перервав пані Христину Гоянюк. Я за це прошу вибачення. З цього питання буде проведена окрема редакторська робота. Ми цінуємо різні точки зору і не уникатимемо критики», — йдеться в його публікації.
Свою думку про диктант висловила також журналістка Лєна Чиченіна. На її думку, проблема полягає у підготовці. Під час попередніх диктантів нарікань до читців не виникало, тож, на її думку, редактори мали заздалегідь пояснити різницю між сценічним читанням і диктуванням для широкої аудиторії.
«Вірогідно, пані Наталії не пояснили, що диктувати і грати на сцені — це різні процеси. Були ж репетиції, редактори мали це помітити і висловити», — припустила вона.
Чиченіна також додала, що акторська подача інколи фокусується на «красивому» звучанні, що призводить до того, що «сенс не доноситься, адже тоне у красивих інтонаціях».
В коментарях під публікаціями користувачі соціальних мереж також скаржилися на темп читання та формат тексту. Учасники жартують, що після такого темпу «буде крепатура», а швидкість читання порівнюють зі швидкістю світла.
Окрему хвилю обговорення викликали специфічні елементи тексту: цитування Лесі Подерв’янського та використання рідковживаних слів, таких як «лелітки» — маленькі кульки, які прикрашають одяг; «пітятко» (курчатко), «допіру» (щойно) та «кияхи» (качани кукурудзи). Користувачі зазначали, що такі мовні нюанси лише ускладнили написання диктанту.
