У середу, 10 вересня, Львів віддасть шану військовослужбовцям Віталію Прокопчуку, Михайлу Новосадом, Андрію Пеху та Валерію Малиху, які віддали свої життя в боротьбі за Україну проти російських агресорів. Про це повідомила пресслужба ЛМР.
Прощання з Віталієм Прокопчуком розпочнеться о 09:00 у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові. Також на 09:00 призначено прощання із Андрієм Пехом у Храмі Вознесіння Господнього (вул. Широка, 81а).
Чин похорону Віталія Прокопчука, Михайла Новосада, Андрія Пеха та Валерія Малиха відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. По завершенню, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Віталія Прокопчука, Михайла Новосада та Андрія Пеха поховають на Личаківському кладовищі у полі почесних поховань новітніх Героїв, а Валерія Малиха – на Голосківському кладовищі, у полі ветеранів.
Що відомо про захисників
Віталій Прокопчук (06.04.1999 – 02.09.2025) Львів’янин.
Навчався у навчально-виховному комплексі «Школа-гімназія І-ІІІ ступенів Блаженного Климентія та Андрея Шептицьких». Після цього здобув спеціальність маркетолога у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Станіслава Ґжицького.
Працював приватним підприємцем, надаючи технічні послуги у сфері мобільного зв’язку.
Згідно зі словами рідних, Віталій з великою любов’ю ставився до своєї роботи та всього, що було пов’язане з технікою. Він був добрим, веселим і запальним, а також сміливим і щирим.
У 2025 році він став на захист Батьківщини від російських окупантів, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України на Дніпропетровському напрямку у складі 11-го окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Віталія Прокопчука залишилися батьки, брат, сестра, бабуся та дідусь.
Михайло Новосад (31.10.1981 – 09.10.2023) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 30 м. Львова.
Проходив строкову військову службу.
Працював водієм на приватній фірмі та будівельником на приватному підприємстві «Будівельна корпорація “РІЕЛ”».
За словами рідних, Михайло був любителем спорту, цікавився легкою атлетикою та автомобілями; він був спокійним, доброзичливим та завжди готовим прийти на допомогу.
Був учасником АТО.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів він став на захист Батьківщини, боронячи територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За поранення», нагрудним знаком «Учасник АТО», а також пам’ятними відзнаками від командування.
У Михайла залишилися мати, сестра та донька.
Андрій Пех (10.12.1987 – 23.08.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 65 м. Львова. Отримав спеціальність столяра-реставратора у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну (колишнє Професійно-технічне училище №12).
Проходив строкову військову службу.
Працював різноробочим на приватних підприємствах.
Згідно зі словами рідних, Андрій захоплювався технікою й комп’ютерами, любив риболовлю, був шанувальником японського аніме. Він був цілеспрямованим, добрим і товариським.
З початком повномасштабного вторгнення російських агресорів він став на захист Батьківщини, боронячи територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському та Дніпропетровському напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Андрія Пеха залишилися дружина, донька, мати, сестра з родиною та бабуся.
Валерій Малих (26.01.1972 – 07.09.2025) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 48 м. Львова, потім здобув технічну освіту у Львівському технікумі зв’язку і телекомунікацій. Продовжив навчання у Військовому інституті при Національному університеті «Львівська політехніка».
Проходив строкову військову службу у Військово-повітряних силах України та отримав звання майора.
З початком повномасштабного вторгнення приєднався до резерву Сухопутних військ Збройних Сил України, служив офіцером групи цивільно-військового співробітництва у складі військової частини А3369, виконував завдання в оперативних угрупованнях військ «Дунай» та «Луганськ». Під час цієї служби отримав звання підполковника та посвідчення учасника бойових дій.
Зі слів рідних, Валерій був добрим і усміхненим, любив тварин та природу, не уявляючи життя без собаки. Він захоплювався оформленням та стилістикою ремонтних робіт і завжди приходив на допомогу; був відданим сім’янином.
Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України – нагрудним знаком «Хрест Військова честь».
У Валерія Малиха залишилися дружина та дві доньки.
