Haliciana Schola Cantorum

                       Що означає історично інформоване виконання?

Історично інформоване виконання (historically informed performance) є широко обговорюваним терміном, хоча як історикам музики, так і самим виконавцям важко дати його точне визначення. Є багато думок з приводу того, як трактувати це поняття, але на базовому рівні йдеться передусім про виконання музики з особливою увагою до технології і норм того часу, коли був написаний музичний твір. Протягом багатьох років автентичний підхід застосовували насамперед щодо музики, створеної до 1750 року, – у період, який охоплював Середньовіччя, епоху Відродження і бароко. Однак віднедавна прагнення до автентичного виконання змусило музикантів переглянути, як вони виконують репертуар епох класицизму та романтизму.

Історично інформоване виконання інструментальної музики передбачає гру на таких інструментах, як бароковий гобой, блокфлейта, клавесин, а також віола да гамба. Тоді як деякі музиканти (перш за все ті, що грають на струнних) виконують музику на автентичних інструментах, більшість “історично інформованих” музичних виконавців використовують інструменти, які були виготовлені відносно недавно, сучасними виробниками, а ті мають різні ідеї щодо того, яким повинен бути оригінальний інструмент. Одні виробники всіма силами намагаються зробити точні копії збережених інструментів з музейних колекцій, інші створюють свої власні зразки на основі історичних принципів, а дехто намагається поєднати обидва підходи. Конкретні тональні характеристики ранніх музичних інструментів, а також притаманні їм виразові можливості та обмеження, допомагають досягти звучання, наближеного до автентичного.

Найважливішим елементом історичного виконання є музичний стиль, в ідеалі оснований на знанні первинних джерел та інших референційних матеріалів епохи з’яви музичного твору, – наприклад праць Йоганна Йоахіма Кванца і Леопольда Моцарта. Звичайно, він також базований на сучасній педагогіці і нормах виконання, оскільки в багатьох випадках виконавці двадцятого і двадцять першого століть, які зверталися до автентики,  відродили музичні інструменти і традиції, які не використовувалися протягом багатьох століть. Виконання  середньовічної літургії в концертному залі або застільної пісні епохи Відродження в церкві може здатися нелогічним, але воно не було рідкісним на ранньому етапі становлення музики!

Правда полягає в тому, що більшість наших уявлень про історично інформоване виконання є все ж досить спірними, і формуються вони на основі сучасної інформації, доступної для музикантів та дослідників. Багато змінилося у сприйнятті історичного виконавства, навіть від початку відродження т.з. «автентичної» музики, тобто лише за останні 60 років. Втім, музиканти, які виконують старовинну музику (а яскравих представників такої традиції з’являється все більше), як правило, вважають, що музика стає багатшою за змістом і для виконавців, і для глядачів, коли пов’язувати її із автентичним контекстом.